Аспекти ідеології державного будівництва в Україні

Янв 17, 2010 Наука и технологии, Политика и власть

Вступ. Ефективне державне управління це основа побудови нової ідеології держави.  Ідеологія — це соціально значима, теоретично оформлена система ідей, в якій відбиваються інтереси визначених прошарків населення і яка служить закріпленню зміні суспільних відносин. Ідеологія — це об'єднуючий систематизований спосіб соціально-групового мислення. 
Політична ідеологія — "система ідей, уяв, понять, яка виражена в різних формах суспільної свідомості (у філософії, політичних поглядах, праві, моралі, мистецтві, релігії). Ідеологія є відображенням суспільного буття у свідомості людей та, яка, виникнувши, у свою чергу активно впливає на розвиток суспільства, сприяючи йому (прогресивна ідеологія) чи перешкоджаючи йому (реакційна ідеологія).
Політичні теорії і політичні ідеології істотно відрізняються друг від друга. Політичні теорії не претендують на створення закінчених систем, що раз і назавжди осягли істину. Вони відкриті для нових ідей і рішень, відрізняються критичністю до своїх висновків. Ідеології ж підлеглі диктату певних цілей і політичних мотивів, вони претендують на завершенность і соціальну істинність.
У політичних ідеологіях відбувається тісне переплетення достовірного знання про суспільство із соціальними інтересами. Сучасне суспільство відрізняється складною диференціацією і стратифікацією. І поки люди поділяються на соціальні прошшарки з різними, часом незбіжними інтересами, виникають і стійкі уяви щодо життя, цінності, соціальні ідеали, шляхах їхнього досягнення. На цій основі й виникає як би розумова «призма», через яку соціальні прошарки дивляться на світ.
В ідеологіях фіксуються ті суспільно значимі ситуації, що виникають у житті і вимагають свідомого вибору. У процесі вироблення активного рішення та його послідовного втілення, оформляються і соціальні ідеали як стратегічні прагнення того чи іншого прошарку соціуму. Але ідеологія — це не просто теоретично оформлене ролзуміння соціальним прошарком свого буття і тенденцій його розвитку. Система цінностей, що закріплюються в ідеології, створює орієнтири для соціальної дії. Ці орієнтири мобілізують людей, керують їхньою суспільною активністю і визначають її.
Основним змістом політичної ідеології є політична влада, її трактування, відношення до різних політичних інститутів, представлення про найкращий державний устрій, методи і засоби соціальних перетворень. У політичній ідеології фіксується відношення до партій, масових рухів, встановлюються орієнтири в сфері міжнародних відносин, визначаються принципи рішення національного питання. Політична ідеологія формує суспільні ідеали й обґрунтовує їх як значимі для всього загалу.
У політичних ідеологіях відбувається тісне переплетення достовірного знання про суспільство із соціальними інтересами. Сучасне суспільство відрізняється складною диференціацією і стратифікацією. І поки люди поділяються на соціальні прошшарки з різними, часом незбіжними інтересами, виникають і стійкі уяви щодо життя, цінності, соціальні ідеали, шляхах їхнього досягнення. На цій основі й виникає як би розумова «призма», через яку соціальні прошарки дивляться на світ.
В ідеологіях фіксуються ті суспільно значимі ситуації, що виникають у житті і вимагають свідомого вибору. У процесі вироблення активного рішення та його послідовного втілення, оформляються і соціальні ідеали як стратегічні прагнення того чи іншого прошарку соціуму. Але ідеологія — це не просто теоретично оформлене ролзуміння соціальним прошарком свого буття і тенденцій його розвитку. Система цінностей, що закріплюються в ідеології, створює орієнтири для соціальної дії. Ці орієнтири мобілізують людей, керують їхньою суспільною активністю і визначають її.
Основним змістом політичної ідеології є політична влада, її трактування, відношення до різних політичних інститутів, представлення про найкращий державний устрій, методи і засоби соціальних перетворень. У політичній ідеології фіксується відношення до партій, масових рухів, встановлюються орієнтири в сфері міжнародних відносин, визначаються принципи рішення національного питання. Політична ідеологія формує суспільні ідеали й обґрунтовує їх як значимі для всього загалу.
Політичні ідеології конкретизуються в політичних доктринах, у програмних документах партій, у заявах різних політичних сил. У політичних програмах і заявах ідеології здобувають чіткість, яскраво виражену спрямованість на конкретну ситуацію, у них уточнюються міри, ефективні в досягненні визначених цілей, робиться безпосередній вихід на владні механізми перетворень. Політичні ідеології мають великий потенціал, за допомогою якого можна маніпулювати суспільною свідомістю. Вони полегшують комунікаційний вплив, тому що визначені соціальні прошарки, по образному вираження американського політолога Р.Макридиса, дивляться на світ як би в однакові біноклі.
Таким чином, поки існує глибоко соціально — стратифіковане суспільство, збережуться й ідеології як систематизований, теоретично оформлений спосіб соціально-групового мислення. І в політиці ідеології залишаться елементом владних відносин, легітимізуючи владу певних соціальних сил і гарантуючи соціальну і державну єдність на основі ідеологічної ідентичності.
Ідеологічний простір завжди плюралістичний. У суспільстві одночасно існують найрізноманітніші ідеологічні теорії. Функціонуючи, вони взаимо-доповнюють один одного, створюючи єдину ідеологічну систему.
Основні сучасні ідеології — лібералізм, соціалізм, націоналізм виникли в умовах становлення і розвитку західноєвропейської цивілізації. Ці ідеології відбивали реальні і різноманітні конфлікти епохи буржуазного розвитку. У них в максимальному ступені знайшло вираження розуміння проблем сучасного суспільства основними соціальними прошарками та класами, і саме в цих ідеологіях соціальні групи знайшли чітку самосвідомість.
Однак розвиток молодої української держави вимагає зовсім інших підходів до формування політичної ідеології, що ґрунтуються на світових демократичних традиціях, адаптованих до сучасних українських реалій.
З позиції Хвильової теорії суспільства, розробленої автором статті, ідея — це когерентна хвиля, що змушує резонувати свідомості членів суспільства. Як правило, взаємини людей у суспільстві будуються на їхньому загальному минулому (історії, культурі), тобто, на однакових фазохвильових характеристиках, але ніщо так не поєднує людей, як загальне майбутнє.
Бажання брати участь у реалізації загальної ідеї керує масами сильніше всього. При цьому відбувається активізація психоемоційного полю суспільства, люди, соціуми, готові максимально прикласти свої зусилля для досягнення загальної мети.
Тому держава повинна виробити загальну ідею (побудувати ідеологію), що об'єднає свідомості людей і побудувати такий алгоритм її реалізації, що дозволить кожному члену суспільства відчути себе співпричетним.

1. Правова основа державного будівництва

Державна ідеологія являє собою тісне переплетення взаємозалежних складових і насамперед економіко-соціального розвитку держави та правового закріплення норм цього поступального розвитку. Держава, визначивши свою соціально — економічну модель закріплює правовими нормами кожну складову моделі.
При цьому, зважаючи нате, що Україна встала на шлях створення нової незалежної, народної держави, необхідно виробити нові правила побудови його соціально-економічної моделі.
Системний підхід при визначенні цілей і задач побудови державної моделі зобов'язує інтегрувати всі складові держави для вироблення нового законодавчого алгоритму.
Базовою основою правового забезпечення запуску державного механізму нової соціально-економічної моделі є два основних закони — Конституція держави і Закон про основні принципи внутрішньої і зовнішньої політики держави.
Конституція держави є базою для державного будівництва, закріплюючи волі, функції і повноваження всіх складових держави, від народу (територіальних громад) до вибору ними органів представницької, виконавчої, законодавчої і судової влади.
Закон про основні принципи внутрішньої і зовнішньої політики держави створює основи для визначення цілей, задач, принципів і пріоритетів при формуванні і реалізації державної внутрішньої і зовнішньої політики всіма органами державної влади в Україні.
Головною задачею Закону є створення оптимальної системи взаємодії всіх сфер державного управління і господарювання в країні, що дозволить побудувати ефективну сучасну модель держави з новим, розвитим, інформаційним суспільством європейського типу.
Два базових закони України є основою ідеології державного будівництва і интегративными складовими всього правового полю держави. Таким чином, правова модель розвитку й ефективного функціонування держави має наступний вигляд (Мал. 1- picture-1)

При цьому, з огляду на досвід становлення розвитих європейських держав, створена модель державного будівництва, закріплена основними принципами внутрішньої політики держави, що забезпечує його соціально-економічний розвиток повинна залишатися постійної, незалежно від зовнішньої політики і програмних змін, внесеними новими політичними силами, що приходять до влади.
Будь-яка зміна структур державного управління, моделі держави, яка не підтверджена новими алгоритмами управління, спричинятиме або її «хворобу» і «занепад», або повний розпад і хаос.
Базовою основою державної ідеології повинна бути стабільна модель народної держави, з ефективним державним управлінням з незмінним, закріпленим правовим статусом.

2. Структура моделі народної держави і державного управління

Елементарну основу державної моделі складають громадяни держави, члени територіальної громади, об'єднані в адміністративно — територіальні одиниці (сіло, селище, район, місто, область) і наділені виборчим правом.
Модель народної держави і система взаємозв'язків має вид представлений на Мал. 2, де відображена участь територіальної громади в управлінні державою з функцією контролю за реализациею державних задач (picture-2) .
На малюнку показано, яким чином основа суспільства — людина через територіальну громаду здійснює свої головні суспільні права: народовладдя, представницькі права — через виборче право, право на самоврядування — через створення органів самоорганізації населення, право на самореалізацію — через створення громадських організацій і партій, і право на контроль за реалізацією державних програм і програм соціально-економічного розвитку територій і громад.
Таким чином, розкривається головна задача нової політичної ідеології — ідеології народної держави: через реалізацію ідей народної держави до створення саме платформи народної демократії — базової основи створення народної, конституційної, демократичної, правової, соціальної держави.
Процеси становлення громадянського суспільства, організацій третього сектора в Україні свідчать, що їхній розвиток відбувається рівномірно й успішно саме там, де громадські організації перебороли період тотальної роз'єднаності, шукають можливості ресурсного кооперування й організаційної консолідації.
Адже перебороти труднощі зростання й ефективно формувати умови, необхідні для розвитку громадянського суспільства, роботи організацій третього сектора в Україні, можна лише при об'єднанні зусиль благодійних і громадських організацій, політичних партій і самих територіальних громад.
Аналізуючи системи виконавчої влади, що наведені на Малюнку 2, ми бачимо, що функції Президента і Кабінету Міністрів України дублюються, як й функції обласних, районних державних адміністрацій та обласних і районних Рад.
Саме тому виникає питання щодо необхідності президентської чи урядової вертикалі? З одного боку, можливий розподіл повноважень влади між цими структурами, але на практиці, ми бачимо тільки боротьбу відповідних провладних структур.
Держава повинна бути або з президентської, або з парламентською формою правління, але, головне, з могутньою виконавчою владою.
Саме це питання і прийдеться вирішувати сьогодні на вищих політичних щаблях влади. Чи наша держава буде розвиватися незалежно від амбіцій топ-менеджерів, яких самі люди приводять до влади, чи навпаки, ми будемо «котитися» до прірви соціально — економічного колапсу.
У цьому питанні територіальні громади і повинні стати арбітром, який має вирішувати: куди і яким чином рухатися?
Для цього громада повинна взяти у свої руки контроль над усіма діями влади, стати не тільки індикатором соціально-економічного стану держави, але і головним регулятором у взаєминах провладної вертикалі. Територіальна громада має стати свідомо активної, готової до участі в суспільно — політичних процесах, що відбуваються в державі. Повинна стати головною рушійною силою суспільно — політичного розвитку.
Для цього необхідна консолідація організацій третього сектора, що створить активну суспільно — політичну більшість в Україні і дасть можливість:
1. налагодити взаємовигідне співробітництво ділових кіл, формувати позитивний імідж державної влади і благодійних і громадських організацій у суспільній свідомості, активно репрезентувати цінності громадянського суспільства й успішний досвід громадських організацій у засобах масової інформації з метою залучення соціально-активної частини населення до суспільних політичних процесів, що відбуваються в державі.
2. здійснити сукупний, вагомий внесок у побудову відкритого громадянського суспільства, установлювати постійні контакти з владними структурами і конструктивно взаємодіяти з ними заради створення в Україні сильного й авторитетного третього сектора;
3. ініціювати зміни в законодавчій базі, які регулюють діяльність громадських організацій і благодійних організацій;
4. створити єдине інформаційне поле для громадських організацій, що дасть можливість здійснювати обмін інформацією, налагоджувати співробітництво й оперативний зв'язок між громадськими організаціями України і світу, реалізувати соціально — вагомі проекти й ініціативи;
Але процес консолідації організацій третього сектора повинний проходити в тісній взаємодії, співробітництві і партнерстві з органами державної влади, тобто повинний бути сформований механізм зворотного зв'язку між громадянами, громадськими організаціями і державною владою всіх рівнів.
Одним з таких механізмом може бути створення, описаного раніше автором, «Громадянської Ради України» (чи, створеного за допомогою автора роботи, Громадянського парламенту Жінок України).
З одного боку, Всеукраїнський союз громадських і благодійних організацій «Громадянська Рада України» організує, через систему громадських комісій, громадську підтримку парламентської більшості у Верховній Раді України, зворотний зв'язок між громадянами і Верховною Радою України, створює систему підготовки і лобіювання громадської законодавчої ініціативи у Верховній Раді України; з іншого боку, Всеукраїнський союз громадських і благодійних організацій «Громадянська Рада України» через систему створених на регіональному і місцевому рівнях місцевих відділень — «Громадських Рад» — регіональних і місцевих союзів благодійних, громадських організацій, виконує функції ресурсного кооперування й організаційної консолідації громадських організацій і громадян, виконуючи також функції контролю за роботою державних топ-менеджерів і реалізацією програм соціально — економічного розвитку територіальних громад, розвиваючи основи демократії в народній державі.

Хуснутіднов О.Я.,
кандидат наук з державного управління

*вперше статтю надруковано в журналі „ЗС” (Зовнішні справи, МЗС) № 11 у 2008 році, але вона дуже актуальна саме сьогодні.

oirgo@ya.ru