ПРАВОВІ ЗАСАДИ МІСЦЕВОЇ ДЕМОКРАТІЇ (правова освіта громадян)
Дек 6, 2009 Гражданское общество, Право
Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000—2004 рр. Послання Президента України до Верховної Ради України 2000 рік. (Витяг).
— Запачотковано нову модель політичного утрою України, покінчено з однопартійною системою та ідеологічним монополізмом.
— Закладено фундамент сучасного державного устрою на принципі розподілу влади, відбулося становлення парламентаризму і виконавчої вертикалі, незалежної судової системи та системи місцевого самоврядування.
— Утверждуються основи громадянського супільства. Підтвержденням тому є прийняття у червні 1996 р. нової, демократичної за змістом, Конституції України, утворення Конституційного Суду, Вищої Ради юстиції, прийняття Конституції Автономної Республіки Крим.
— Базовою основою нашого дальшого розвитку є європейський вибір, відданість України загальнолюдським цінностям, ідеалам свободи і гарантованої демократії. Маємо усвідомити, що найвищою цінністю сучасного цивілізаційного прогресу є людина, її права та свободи, ….які гарантуються Конституцією України.
Конституція України. (Витяг).
— Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
— Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недортоканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
— Носієм суверенитету і единим джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповано державою, її органами або посадовими особами.
— Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
— В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
— В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
— Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.
— Ніхто не можу бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Усі об’єднання громадян рівні перед законом.
— Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдуми та інші форми безпосередньої демократії.
— Місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”. (Витяг).
— територіальна громада – жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають единий адміністративний центр.
— Органи самоорганізації населення – представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста.
— Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кільких сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
— Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
— Будь-яке обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними та іншими ознаками забороняється.
— Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
— Сільскі, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволити за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.
— Органи місцевого самоврядування з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад можуть об’єднуватися в асоціації та інші форми добровільних об’єднань, які підлягають реєстрації відповідно до законодавства в органах Міністерства юстиції.
— Органам місцевого самоврядування можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
— Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (в тому числі валютні) та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних та обласних рад.
— ….представницький орган місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах цього закону може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста.
Закон України “Про столицю України – місто-герой Київ” (Витяг).
— Система місцевого самоврядування у місті Києві включає:
територіальну громаду міста;
міського голову;
міську раду;
виконавчий орган міської ради;
районні ради;
виконавчі органи районних у місті рад;
органи самоорганізації населення.
— Члени громади мають право в установленному порядку організовувати і брати участь у зборах громадян за місцем проживання, ініціювати розгляд у раді будь-якого питання місцевого самоврядування, створювати органи територіальної самоорганізації населення.
Закон України “Про місцеві державні адміністрації”. (Витяг).
— Місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами.
— Місцева державна адміністрація сприяє роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, жіночих, молодіжних і дитячих організацій, фондів, асоціацій, інших громадських організацій.
— Місцеві державні адміністрації здійснюють функції виконавчо-розпорядчого характеру, пов’язані з виконанням повноважень, делегованих їм відповідними радами.
— Місцеві державні адміністрації підзвітні та підконтрольні відповідним радам у частині делегованих повноважень.
— Якщо недовіру голові обласної чи районної державної адміністрації висловили дві третини від складу відповідної ради, Президент України приймає відставку відповідного голови місцевої державної адміністрації.
Закон України “Про об’єднання громадян” (Витяг).
— Об’єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.
— Політичною партією є об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі.
— Громадською організацією є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
— Об’єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою в спілки, (союзи, асоціації тощо), утворювати блоки та коаліції, укладати між собою угоди про співробітництво і взаємодопомогу.
Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (Витяг)
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 10, ст.78 )
Стаття 1. Визначення термінів
Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
асоціація власників жилих будинків (далі — асоціація) — юридична особа, створена для представлення спільних інтересів об'єднань;
об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі — об'єднання) — юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна;
уповноважена особа власника — фізична або юридична особа, яка має оформлене у встановленому порядку доручення власника представляти його інтереси відповідно до доручення та в межах, визначених законом;
управитель — юридична особа, яка здійснює управління неподільним та загальним майном житлового комплексу за дорученням власника (власників) майна і забезпечує його належну експлуатацію.
Стаття 4. Мета створення об'єднання та його статус.
Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Об'єднання створюється як організація для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
В одному житловому комплексі може бути створене тільки одне об'єднання.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг
належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Об'єднання може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладення договорів з фізичними чи юридичними особами.
Об'єднання є юридичною особою, яка створюється відповідно до закону, має печатку із своїм найменуванням та інші необхідні реквізити, а також розрахункові рахунки в установах банку.
Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання.
Об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у суді.
Майно об'єднання утворюється з:
— майна, переданого йому членами об'єднання у власність;
— одержаних доходів;
— іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Закон України “Про соціальне замовлення” (Витяг з законопроекту).
Стаття 2. Основні поняття, що застосовуються у Законі
Соціальне замовлення – комплекс заходів організаційно-правого характеру по розробці та реалізації загальнодержавних та місцевих цільових соціальних програм і соціальних проектів за рахунок бюджетних та інших коштів шляхом укладення соціальних контрактів на конкурсній основі.
Цільова соціальна програма (загальнодержавна або місцева) – комплекс взаємопов’язаних за цілями, ресурсами, виконавцями та термінами виконання соціальних проектів та заходів, які забезпечують розв’язання соціальної проблеми у масштабах всієї країни або окремої адміністративно-територіальної одиниці.
Соціальний проект – комплекс взаємопов’язаних за термінами, ресурсами та виконавцями заходів, спрямованих на розв’язання однієї з задач цільової соціальної програми або локального завдання, що має самостійне соціальне значення.
Соціальний контракт – договір, що укладається замовником від імені органу державної влади або органу місцевого самоврядування з виконавцем соціального замовлення, в якому визначені обов’язки сторін та яким регулюються взаємовідношення замовника і виконавця.
Замовник соціального замовлення – юридична особа, уповноважена органом державної влади або органом місцевого самоврядування, відповідальним за розв’язання певної соціальної проблеми, виступити стороною (замовником) в соціальному контракті на виконання соціального замовлення, і наділена для цього необхідними фінансовими, матеріально-технічними та іншими ресурсами.
Виконавець соціального замовлення – юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або фізична особа, яка перемогла на відкритому публічному конкурсі та з якою укладено соціальний контракт на виконання соціального замовлення.
Цільова соціальна група – сукупність людей, об’єднаних змістом та характером сумісної діяльності, місцем проживання, перебування, соціальним статусом, національністю, статтю, віком, освітою та ін.
Соціальна проблема – не задовільнені соціальні потреби та інтереси членів територіальної громади, сформульовані в узагальненому вигляді як завдання для розв’язання.
Закон України “Про органи самоорганізації населення” (Витяг)
Органи самоорганізації населення – представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань передбачених цим Законом.
Орган самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення.
Органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети.
Основними завданнями органів самоорганізації населення є:
1. створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України;
2. задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг;
3. участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.
Стаття 14 Власні повноваження органу самоорганізації населення.
1. Органу самоорганізації населення у межах території його діяльності під час його утворення можуть надаватися такі повноваження:
1) представляти разом з депутатами інтереси жителів будинку, вулиці, мікрорайону, села, селища, міста у відповідній місцевій раді та її органах, місцевих органах виконавчої влади;
2) сприяти додержанню Конституції та законів України, реалізації актів Президента України та органів виконавчої влади, рішень місцевих рад та їх виконавчих органів, розпоряджень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті (у разі її створення) ради, рішень, прийнятих місцевими референдумами;
3) вносити у встановленому порядку пропозиції до проектів місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць та проектів місцевих бюджетів;
4) організовувати на добровільних засадах участь населення у здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, проведення робіт з благоустрою, озеленення та утримання в належному стані садиб, дворів, вулиць, площ, парків, кладовищ, братських могил, обладнанні дитячих і спортивних майданчиків, кімнат дитячої творчості, клубів за інтересами тощо; з цією метою можуть створюватися тимчасові або постійні бригади, використовуватися інші форми залучення населення;
5) організовувати на добровільних засадах участь населення у здійсненні заходів щодо охорони пам'яток історії та культури, ліквідації наслідків стихійного лиха, будівництві і ремонті шляхів, тротуарів, комунальних мереж, об'єктів загального
користування із дотриманням встановленого законодавством порядку проведення таких робіт;
6) здійснювати контроль за якістю надаваних громадянам, які проживають у жилих будинках на території діяльності органу самоорганізації населення, житлово-комунальних послуг та за якістю проведених у зазначених жилих будинках ремонтних робіт;
7) надавати допомогу навчальним закладам, закладам та організаціям культури, фізичної культури і спорту у проведенні культурно-освітньої, спортивно-оздоровчої та виховної роботи серед населення, розвитку художньої творчості, фізичної культури і
спорту; сприяти збереженню культурної спадщини, традицій народної культури, охороні пам'яток історії та культури, впровадженню в побут нових обрядів;
організовувати допомогу громадянам похилого віку, інвалідам, сім'ям загиблих воїнів, партизанів та військовослужбовців, малозабезпеченим та багатодітним сім'ям, а також самотнім громадянам, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, вносити пропозиції з цих питань до
органів місцевого самоврядування;
9) надавати необхідну допомогу органам пожежного нагляду в здійсненні протипожежних заходів, організовувати вивчення населенням правил пожежної безпеки, брати участь у здійсненні громадського контролю за додержанням вимог пожежної безпеки;
10) сприяти відповідно до законодавства правоохоронним органам у забезпеченні ними охорони громадського порядку;
11) розглядати звернення громадян, вести прийом громадян;
12) вести облік громадян за віком, місцем роботи чи навчання, які мешкають у межах території діяльності органу самоорганізації населення;
13) сприяти депутатам відповідних місцевих рад в організації їх зустрічей з виборцями, прийому громадян і проведенні іншої роботи у виборчих округах;
14) інформувати громадян про діяльність органу самоорганізації населення, організовувати обговорення проектів його рішень з найважливіших питань.
Стаття 16. Фінансова основа органу самоорганізації населення
1. Фінансовою основою діяльності органу самоорганізації населення є:
— кошти відповідного місцевого бюджету, які надаються йому сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою для здійснення наданих органу самоорганізації населення повноважень;
— добровільні внески фізичних і юридичних осіб;
— інші надходження, не заборонені законодавством.
2. Орган самоорганізації населення самостійно використовує фінансові ресурси, отримані з місцевого бюджету, на цілі та в межах, визначених відповідною радою.
Стаття 17. Матеріальна основа діяльності органу самоорганізації населення
Матеріальною основою діяльності органу самоорганізації населення є майно, передане йому радою в оперативне управління.
Орган самоорганізації населення для виконання своїх повноважень користується майном згідно з його призначенням.
З А К О Н У К Р А Ї Н И “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (Витяг)
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 48, ст.409 )
Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою:
— визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України;
— визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації;
— визначення та обгрунтування розмірів видатків Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та утримання соціальної сфери.
На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.
Державні соціальні стандарти обов'язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку.
Формування державних соціальних стандартів і нормативів здійснюється за такими принципами:
— забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного;
— законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів;
— диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів;
— наукової обгрунтованості норм споживання та забезпечення;
— соціального партнерства;
— гласності та громадського контролю при їх визначенні та застосуванні;
— урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту та трудових відносин.
Стаття 20. Основні засади фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій
Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.
Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів,
міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.
Розрахунки і обгрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону.
Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.
Залучення підприємствами, установами, організаціями соціально-культурного, житлово-комунального, побутового обслуговування, закладами охорони здоров'я та освіти коштів з додаткових джерел фінансування, не заборонених законом, не є
підставою для зменшення бюджетного фінансування відповідно до нормативів. Стаття 21. Нормативи фінансового забезпечення державних соціальних гарантій
З метою забезпечення надання державних соціальних гарантій обраховуються такі види нормативів витрат (фінансування):
нормативи фінансування поточних витрат на одного мешканця, а для окремих видів соціальних послуг — на одну особу, яка підлягає даному виду обслуговування;
нормативи фінансування поточних витрат на утримання мережі закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, організацій, установ соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування;
нормативи державних капітальних вкладень на будівництво закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, організацій, установ соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування.
Окремо визначаються нормативи коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, що спрямовуються на покриття витрат підприємств, установ і організацій соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування, які не покриваються виплатами населення.
Нормативи фінансування встановлюються під час прийняття Закону України про Державний бюджет України на поточний рік, а також під час формування бюджетів соціальних фондів.
Стаття 25. Контроль за дотриманням законодавства про державні соціальні стандарти і нормативи та державні соціальні гарантії
Контроль за дотриманням законодавства про державні соціальні стандарти і нормативи та державні соціальні гарантії здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування із залученням громадських організацій та незалежних експертів на засадах гласності.
Об'єднання профспілок відповідно до їх повноважень можуть проводити перевірки дотримання державних соціальних стандартів і нормативів та державних соціальних гарантій, з результатами яких вони ознайомлюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Хуснутдінов О.Я, кандидат наук з державного управління
Загрузка ...
Оставить комментарий или два