ЄС погодив спільну позицію до саміту в Піттсбурзі

Сен 21, 2009 Глобализация, Экология

17 вересня в Брюсселі голови держав та урядів країн ЄС провели неформальну нараду для обговорення спільної для ЄС позиції на саміті «Великої двадцятки», який відбудеться в Пітсбурзі, США, 24-25 вересня.
Лідери ЄС дійшли висновку, що «Велика двадцятка» має підтвердити свій намір надалі вживати скоординовані політичні заходи заради формування основи для стабільного зростання та уникнення повторення фінансової кризи. На думку ЄС, треба продовжувати докладати зусилля, поки відновлення повністю не завершиться. Зокрема, загальний обсяг запланованої допомоги економіці ЄС в 2009 та 2010 роках складає суму, еквівалентну 5% ВВП ЄС.

На ринку праці особливу увагу треба приділити підтримці зайнятості, створенню нових робочих місць та розповсюдженню мобільності, вдосконаленню навичок та приведенню їх у відповідність до потреб ринку, а також збільшенню доступу до зайнятості.

«Велика двадцятка» має підтрима ти глобальну скоординовану систему повномасштабного фінансового нагляду, заснованого на тісній співпраці між МВФ та наглядовими органами заради ефективного обміну інформацією.

«Велика двадцятка» повинна виконати свої зобов’язання, підписані в Лондоні, щодо виплат та компенсації з метою заохотити зважене управління ризиками та формування тісного зв’язку між рівнем оплати праці та довгостроковими показниками діяльності.

«Велика двадцятка» має заявити про свої прагнення підсилити відновлення у найбідніших країнах світу. Зокрема, вона має дати сигнал підтримки для інвестицій у довготривалу систему безпеки продуктів харчування, скорочення енергетичної бідності та покращання доступу до фінансів, як для малого та середнього бізнесу, так і для бідних домогосподарств.

Крім того, варто пам’ятати, що клімат змінюється швидше ніж очікувалось. Тому ризики, викликані зміною клімату, стають реальними, і їх вже можна спостерігати. Цей факт підкреслює невідкладну потребу у досягнення глобальної, амбітної та комплексної згоди в Копенгагені на конференції ООН з питань клімату.

Також «Велика двадцятка» повинна зобов’язатись вдосконалити систему енергетичної безпеки, збільшуючи прозорість ринку нафти та газу та спекуляцій на ньому.

Докладніше>> http://www.consilium.europa.eu/uedocs/cms_Data/docs/pressdata/en/ec/110166.pdf

Баррозу: Відвернути катастрофу допоможе спільна боротьба зі змінами клімату

Стаття Президента Європейської Комісії, Жозе Мануел Баррозу:

Сьогодні клімат змінюється швидше, ніж ми вважали ще два роки тому. Традиційне ведення бізнесу неминуче призведе до небезпечних, а то й катастрофічних кліматичних змін уже до кінця цього століття. Це головне випробування для сьогоднішнього покоління політиків.

Мене сильно непокоять перспективи конференції в Копенгагені. Перемовини з питань змін клімату практично зайшли у глухий кут, який загрожує значно більшими наслідками, ніж припинення переговорів до наступного року. Вони можуть завершитися крахом, імовірно через великий розкол між розвиненими державами та країнами, що розвиваються. Світ не може допустити таких катастрофічних наслідків.

Отже я сподіваюся, що цього тижня в Нью-Йорку та Пітсбургу світові лідери усвідомлять усю серйозність ситуації, і тоді ми приймемо спільне рішення докласти всіх зусиль для подальшого розвитку перемовин.

Зараз час не грати в ігри, а висувати пропозиції, що виходять за межі політичних інтересів. Саме так чинить Європа і чинитиме надалі.

Вирішити проблему буде простіше, визначивши характер потенційної угоди, яка допоможе нам досягти успіху. Цьому може значно посприяти зустріч світових лідерів у Нью-Йорку.

Перша частина угоди зобов’язуватиме всі розвинені країни роз’яснити плани скорочення шкідливих викидів у середньостроковій перспективі та продемонструвати належний рівень управління, водночас несучи відповідальність за здійснені викиди. Щоб до 2050 року скоротити обсяг викидів принаймні на 80%, розвинені держави мусять зменшити загальний обсяг викидів на 25-40% до 2020 року. Якщо інші країни докладатимуть належних зусиль, ЄС готовий підняти свою планку з 20% до 30%. По-друге, розвинені держави повинні чітко усвідомити, що ми всі братимемо активну участь у фінансуван ні заходів для пом’якшення змін клімату і адаптації до них в країнах, які розвиваються. За підрахунками, до 2020 року країни, що розвиваються, додатково потребуватимуть для боротьби зі змінами клімату близько 100 млрд. євро (150 млрд. доларів США) на рік. Частину фінансування економічно успішн країни, що розвиваються, будуть здійснювати самостійно. Найбільша частка фінансування буде надходити з ринку квот на викиди вуглекислого газу, якщо ми встановимо амбітну глобальну схему.

Однак частина коштів для країн, які розвиваються, – від 22 до 50 млрд. євро (30-70 млрд. доларів США) на рік до 2020 року – буде надходити з державних бюджетів розвинених держав. Майже половина цих коштів має бути спрямована на підтримку програм адаптації, пріоритетно в найвразливіших і найбідніших країнах, що розвиваються. Залежно від результатів міжнародних перемовин про розподіл відповідальності, частка Євросоюзу в цьому фінансуванні складатиме від 10% до 30% – до 15 млрд. євро (22 млрд. дола рів США) на рік. Іншими словами, ми повинні бути готові зробити суттєвий внесок у середньостроковій перспективі, а також найближчими роками здійснити короткотермінове «початкове» фінансування країн, які розвиваються. Я з нетерпінням чекаю обговорення цієї теми з лідерами ЄС, яке відбудеться на засіданні наприкінці жовтня.

Про нашу готовність обговорити фінансові питання потрібно повідомити цього тижня. Натомість країни, що розвиваються, принаймні економічно просунуті серед них, повинні чітко роз’яснити свої потенційні дії для зменшення викидів вуглекислого газу в рамках міжнародної угоди. Для зменшення шкідливих викидів ці країни вже проводять внутрішні заходи, однак ці зусилля необхідно збільшити, особливо в найбільш прогресивних країнах, які розвиваються. Вони наголошують на тому, що наявність фінансування від розвинених держав є передумовою здійснення відповідних заходів із їхнього боку, як було офіційно погоджено в Балі. Однак розвинені держави не нададуть фінансування, якщо країни, які розвиваються, не візьмуть на себе зобов’язань проводити такі заходи.

До кліматичної конференції в Копенгагені залишається менше, ніж 80 календарних днів. На момент засідання в Бонні, яке відбулося минулого місяця, проект угоди містив близько 250 сторінок, які рясніли альтернативними варіантами та квадратними дужками. Якщо цього тексту не впорядкувати, він може стати найдовшою та найглобальнішою передсмертною запискою в історії людства.

Цей тиждень у Нью-Йорку та Пітсбургу обіцяє бути вирішальним, адже він покаже, скільки світові лідери готові вкласти в ці перемовини для їхнього успішного завершення. Вибір простий: без грошей немає угоди. Але без дій – і грошей не буде!

Конференція в Копенгагені – це той переломний момент, що дозволить спільними зусиллями опуститися до траєкторії викидів, яка триматиме глобальне потепління в межах 2° С (3,6° F). То ж контрнаступ розпочнеться цього тижня в Нью-Йорку.

Жозе Мануел Баррозу, Президент Європейської Комісії